Микола Лукін

Препаруючи реальність немов універсальним скальпелем, Микола Лукін майстерно використовує різноманітні медіа, адаптуючи їх до завдань, які ставить перед собою. Відсторонюючись від «нестерпної легкості буття» яскравого одеського приморського життя, він звертається до практичної філософії. Його мистецтво - це спосіб виміряти глибину трагедії, окреслити драми повсякденності та провести глядача, немов Вергілій, крізь кола звичного пекла, тіньовим боком сонячного курорту - штучного раю.

Володіючи майстерністю і багатою палітрою кольорів, Лукін свідомо обмежує свої образотворчі можливості, ставлячи перед собою складні стилістичні виклики. Його роботи балансують на межі мінімалізму і гризайлі. За зовнішньою стриманістю приховані відчай, хвилювання і печаль, які буквально пульсують на поверхні.

Полотна Лукіна пронизані живою емоційністю - образотворча пристрасть не вміщується в рамках. Вона проривається за межі, підриває звичні медіа і залишає на полотні шрами-шви, немов відмітини пережитого. Його мистецтво - це одночасно драма і концептуальне дослідження, де кожна деталь підпорядкована загальній ідеї, а візуальна форма перетворюється на метафору людського буття.